Так сьогодні виглядають міста – герої України. Наша команда відвідала Ірпінь і Миколаїв з гуманітарною допомогою. Багато жахливих історій почули від людей, які пережили ці страшні події. Ось декілька з них: «Була свідком найжахливішого моменту. Сусід вибіг на вулицю коли почув вибухи, але не встиг оглянутись як в нього вистрелили. Його жінка почувши страшні вистріли вибігла відразу і на тому ж місці вбили і її. Мені здається пройшло всього лиш декілька секунд як вийшов їхній вже дорослий син. Кінець я думаю ви розумієте самі» зі сльозами на очах нам розповідала жінка за смерть цілої сім’ї в один день. «Я Тамара Миколаївна, і це мій будинок…» слова жінки, яка стоїть біля руїн свого будинку. «Коли ми з сім’єю евакуювалися, то було дуже страшно їхати дорогою. Запам’яталось назавжди як стояла розстріляна машина біля якої лежав померлий чоловік. Потім з машини вийшла налякана жінка з дитиною на руках і бігла вздовж дороги.» розповідала мешканка деокупованого міста.
Важко було не звернути увагу на масштабні руйнування за останні кілька місяців. Нашу країну продовжують невпинно руйнувати. Нестерпно бачити сумні очі дитини, яка прийшла до свого вже зруйнованого будинку за іграшками. Як пояснити дитині, що сьогодні їй доведеться ночувати не в своєму ліжку та домі?!
Окрім руйнувань, можна побачити довжелезні черги за гуманітарною допомогою. Люди мають велику потребу не тільки в їжі, а й у питній воді. Щодня понад 400 людей приходять із баклажками до пунктів видачі допомоги, щоб набрати води на деякий час. Люди запасаються не лише їжею, а і ліхтариками, свічками, засобами гігієни та ковдрами. Незважаючи на всі труднощі, люди без сумнівів вірять в нашу перемогу і з нетерпінням її чекають!
